Давно це було. Маленьку Інну вишивкою зацікавила бабуся, яка сама вишивала . Уже, навчаючись в школі, продовжувала вдосконалювати те. що їй так подобалось. І знаючи захоплення онуки, бабуся принесла їй місцеву газету з оголошенням про набір до Грицівського вищого художнього училища, де Інна здобула професію «вишивальниця ручної та машинної вишивки». 2 роки працювала на фабриці ім. Ю. Ходьковича у м. Чернівці. У 1992 році вступила на навчання до хмельницького «Поділля» (заочне відділення) і після закінчення отримала спеціальність «конструктор швейних виробів». Роботу майстра виробничого навчання того ж таки Грицівського училища поєднувала з навчанням в університеті. З теплотою згадує своїх колишніх наставників Ганну Миколаївну Пащенко та Ірину  Сергіївну Окаянюк, які передавали їх досвід роботи з учнями , секрети викладання предмету «Технологія вишивки». Інна Петрівна була розробником схем та ілюстрацій до підручника такої ж назви, авторами якого є Радкевич В.О та Пащенко Г.М.

Постійно працює над вдосконаленням свого фахового рівня . Вивчала зразки української народної вишивки , частими були поїздки до музеїв Львова, Києва, де вона працювала в архівах.

У серпні 1988 р. , на запрошення дирекції , Інна Петрівна переїхала до Рівного і стала майстром виробничого навчання нашого навчального закладу.  Нині працює викладачем, навчає учнів премудростям вишивки. Ще під час навчання в університеті, розробила проект колекції одягу «Шевченкові долі», а задумане втілила в життя спільно із своїми учнями та колегами по роботі. Колекцію демонстрували учні на Всеукраїнському конкурсі «Паралелі часу» в м. Києві і вона ввійшла у 10 кращих, які були представлені на огляд журі.

... Читати далі »